"Голодомор 1921-1922 років:перша "сплата" за незалежність"
Протягом 1918 – 1920 років, відбувалася більшовицько-українська війна
між прихильниками незалежної Української Народної Республіки зі
столицею в Києві та більшовицької Української Соціалістичної Радянської
Республіки зі столицею в Харкові. У 1920 році більшовики захопили
центральні, східні та південні губернії України. Західні області
відійшли до Польщі. Вороже ставлення українського народу до
більшовицької влади створювало особливі труднощі для функціонування
режиму в Україні. На рубежі 1920–1921 років влада більшовиків у
південній та східній частинах України була хибка, її утвердженню
заважали народні збройні формування (загони Махно, Тютюнника та інших
отаманів). У 1921 році голод охопив саме ті
регіони Росії та України, де селяни негативно сприймали дії більшовиків
щодо примусової реквізиції продовольства: Поволжя, чорноземні регіони
Росії, Приуралля, Південь України. В Україні були достатні
запаси зерна та продовольства внаслідок гарного врожаю у центральних та
північних губерніях. Вони дозволили б узимку 1921–1922 років уникнути
голоду в українських губерніях. Але влітку 1921 року і до початку 1922
року більшовики продовжували реквізувати хліб в голодуючих українських
губерніях та масово відправляти хліб до Росії. Важливою
доказовою базою злочину радянської влади проти українського населення є
унікальні фотодокументи періоду 1921 – 1923 років, які зберігаються в
Центральному державному кінофотофоноархіву імені Г. С. Пшеничного. Фотографії
двадцятих років типові своєю відкритістю: на них можна побачити групи
голодом виморених людей, які спеціально позують, щоб показати їх
жахливий стан; трупи скидані в моргах або на цвинтарях; звірами
пошарпані та людьми порізані залишки трупів. Це фотографії, які мають
завдання пробудити співчуття до жертв жахливої трагедії. Такі фотографії
можна було робити лише з дозволу радянської влади, котра не лише
дозволяла фотографувати цю людську трагедію, але й сама використовувала
фотографії й кінофільми про голод для отримання допомоги зі Заходу. Допомогу
голодуючим організували міжнародні організації: Американська
адміністрація допомоги, Місія Ф. Нансена, «Джойнт», Тимчасовий
закордонний комітет робітничої допомоги» (Міжробдоп), Крайовий комітет
допомоги у Львові та благодійні комітети Відня, Берліна й Праги. Пік
діяльності АРА та інших організацій припав на літо 1922 р. У серпні 1922
р. вони забезпечили харчуванням 1,8 мільйонів жителів УСРР. Комітети
організовували їдальні, роздавали населенню пакети з харчами, одягом та
ліками. На початку 20-тих років ХХ століття більшовики вперше
використали голод, як зброю масового винищення українського народу,
який прагнув свободи та демократії. Вперше в історії людства проти
цілого народу було запроваджено терор голодом. Важливий
внесок у справу відновлення історичної справедливості зробили діаспорні
та закордонні дослідники.Одним з таких дослідників, який досліджував
Голодомор 1921-1922 років в Україні за кордоном є канадський історик і
політолог українського походження Роман Сербин. |