Меморіал пам'яті жертв голодоморів
В аеропорту "Бориспіль" Сталіна вже немає
Сувенірна лялька Сталіна зникла із крамниці в аеропорту "Бориспіль". Там твердять, що надалі стежитимуть за тим, аби такої продукції в аеропорту не було.
Перед очима стоять картини початку 1933 року, коли в Грузькому про голод лише здогадувалися, але ще не відчули на собі. І насамперед бачу директора нашої загальноосвітньої школи Володимира Ясенецького. Білявий, стрункий, худорлявий, рухливий і по-особливому жвавий, він, здавалося, і хвилини не міг сидіти без якогось діла. Завжди кудись поспішав, щось вирішував. Навіть їв часто на ходу, економлячи час. Мав років із 40, не з місцевих: приїхав до Грузького з дружиною і донькою. Мені тоді було 11 років, і в одному класі зі мною навчалася його донька Шура. Мешкали Ясенецькі у пришкільній квартирі, тож усі троє були на видноті.
У листопаді 1989 року комісія Я.Сандберга опублікувала свої висновки. Безпосередньою причиною масового голоду в Україні вона назвала надмірні хлібозаготівлі, а його передумовами — примусову колективізацію, розкуркулювання і прагнення центрального уряду дати відсіч «традиційному українському націоналізму». Отже, юристи побачили в Голодоморі не тільки прагнення Кремля за допомогою терору голодом нав’язати селянству невластивий йому спосіб життя, але й виокремили в терорі національну складову. Голодомор в Україні був кваліфікований як геноцид.
Народна творчість про Голодомор 1932–1933 років одна з найменш досліджених. Чи не єдиним дослідником мудрості часів колективізації та Голодомору був Ігор Васильович Бугаєвич, після смерті якого видавництво «Український письменник» випустило у 1993 році фольклорну збірку «Дожилася Україна…». В ній автор зібрав і прокоментував український фольклор періоду Голодомору. І цей унікальний матеріал — одне з найправдивіших свідчень голоду 1933 року.
Олег ЧЕБАН
«Гарбузень» змінив «пухкотень», а навесні настав «капутень»
У сільській місцевості на Вінниччині, напевне, немає жодної родини, яка не постраждала під час Голодомору. Більшовики не забули подолянам, що вони наповнювали лави Армії УНР та у повстанських загонах виборювали право бути господарями на своїй землі. Тож голодним терором вибивали свідомих господарів, перетворюючи селянство на покірний «гвинтик» в чужій йому ідеологічній та економічній системі.