Меморіал пам'яті жертв голодоморів
Леся ОНИШКО
Твій рядок у Народній книзі пам’яті
Мабуть, сьогодні мало хто заперечує факт Голодомору 1932-1933 років в Україні. Погоджуються й з твердженням, що в ході катастрофи, спричиненої політикою сталінського тоталітарного режиму, загинуло близько чотирьох мільйонів українців. За цією цифрою стоять долі конкретних людей, які мали свої бажання, мрії, будували плани. Але їхній світ був брутально сплюндрований більшовицькими політичними, економічними, соціальними експериментами. Більшість імен цих людей ще й сьогодні не відома широкому загалу, що вже говорити про глибинні дослідження способу життя покоління 1920—1930 років!
1 листопада 2010 р. 34-а сесія Генеральної конференції ЮНЕСКО, до складу якої входять 193 країни, одноголосно прийняла Резолюцію про „Вшанування пам’яті жертв Голодомору в Україні”.
Моє переосмислення історії країни відбулося, коли почула від мами, чому вона народилася в місті Стрий Львівської області. Виявилося, що мамина бабуся на початку 1930-х тікала з Харківщини на Західну Україну разом із дітьми, аби врятувати малих від голоду. Мама тільки тепер тихенько розповідає про ті часи, про те, що дізналася від бабусі та своєї мами. Історія про голод довго була сімейною таємницею. Мама й досі вважає: про Голодомор не можна розмовляти вголос. Ця трагедія — в історії родин, в їхній вічній пам’яті.
Лише створена завдяки зусиллям української діаспори комісія Конгресу США на чолі з Дж.Мейсом у 1986 р. назвала Голодомор 1932-1933 рр. в Україні геноцидом.
Це визначення базувалося переважно не на документах, а на суб’єктивних судженнях свідків Голодомору. Крім того, ця комісія була покликана встановити факти, а не давати їм правову оцінку. Тому з ініціативи Світового конгресу вільних українців було створено Міжнародну комісію з розслідування голоду 1932-1933 рр. в Україні під керівництвом професора шведського Інституту публічного та міжнародного права Якуба Сандберга.
Важливим елементом визнання Голодомору в Україні 1932-1933 років геноцидом українського народу на міжнародному рівні є визнання його в рамках таких міжнародних організацій як Рада Європа, Європарламент, ОБСЄ, Рада з прав людини ООН, ООН тощо. В міжнародних організаціях проводиться активна робота, результатом якої має стати схвалення нашої ініціативи вже влітку 2008 р.