Меморіал пам'яті жертв голодоморів
Леся ОНИШКО
Твій рядок у Народній книзі пам’яті
Мабуть, сьогодні мало хто заперечує факт Голодомору 1932-1933 років в Україні. Погоджуються й з твердженням, що в ході катастрофи, спричиненої політикою сталінського тоталітарного режиму, загинуло близько чотирьох мільйонів українців. За цією цифрою стоять долі конкретних людей, які мали свої бажання, мрії, будували плани. Але їхній світ був брутально сплюндрований більшовицькими політичними, економічними, соціальними експериментами. Більшість імен цих людей ще й сьогодні не відома широкому загалу, що вже говорити про глибинні дослідження способу життя покоління 1920—1930 років!
У «Національній книзі пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 років в Україні. Вінницька область» зазначено, що документально підтверджується зменшення за цей період кількості населення області на 531 025 осіб.
Варто також відзначити встановлення пам'ятників/пам'ятних знаків жертвам голодоморів та політичних репресій в Україні у низці країн світу -Австралії, Австрії, Аргентині, Бельгії, Естонії, Казахстані, Канаді, Росії (Тюмень), США та Угорщини.
.Голодомор 1932-33 років – це свідомо заподіяна акція. Як свідчать документальні джерела, хліб в Україні був, але хліб з України забрали.
У документах Політбюро ЦК КП(б)У збереглося свідчення про те, як восени 1932 року організовувалися з України так звані „зелені ешелони” для забезпечення промислових центрів Росії продуктами харчування до жовтневих свят. З України вивозили вже не тільки посівіний матеріал, але й, навіть, квашені огірки, капусту та помідори, напевно залишаючи людей приреченими на голодну смерть.
В рамках своєї діяльності як на двосторонньому, так і багатосторонньому рівнях Україна виступає за встановлення історичної правди і вшанування міжнародним співтовариством пам’яті про мільйони українців, котрі були цілеспрямовано знищені сталінським режимом.